Дитина значно легше пристосується до умов суспільного виховання, якщо в сім'ї вона оволодіє елементарними навичками самостійності.

Щоб малюк комфортно почував себе в садку він повинен володіти певними вміннями і навичками. Це, звичайно, не обов'язково, але дуже бажано.

1. Ходити на горщик.

Це дуже важливий пункт. Адже буває, що малюк не хоче сідати на горщик, або посидить, встане і зробить все в штанці. У перший раз це ще нічого, але от постійні "сюрпризи" навряд чи порадують вихователя  та помічника. Такі випадки, на жаль, зустрічаються. Але вам  не хочеться, щоб дитині  було неприємно ходити в садок? Привчати до горщика чи унітазу крихітку потрібно поступово. Не соромтеся пояснювати , чому він більше не може ходити в підгузку, і чому так важливо повідомляти дорослим про своє бажання сходити в туалет.

2. Самостійно вдягатися і роздягатися.

Іноді, прагнучи зекономити час, батьки поспішають самі вдягнути, нагодувати дитину, чим стримують формування в неї необхідних умінь. Такі діти звикнувши до надмірної опіки, у садочку почуваються безпорадними і самотніми. Якщо ваша дитинка флегматик, а вихователь квапить дітей на прогулянку, то йому буде дуже важко. Він починає одягатися ще повільніше, стає млявим, адже у нього не виходить. Дитина може навіть розплакатися. Тому так важливо одягати малюка в зручний одяг. Найкраще штани або шорти без застібок, а для дівчаток - зручний і простий сарафанчик або плаття. Добре, якщо штани та спідниці будуть на гумках, а взуття - на липучках. Так дитині буде легше самостійно одягнутися і взутися.

3. Самостійно їсти.

Після одного року дитина здатна їсти суп з хлібом, різноманітні страви. Нехай на перших порах рухи дитини невпевнені – підгодуйте її другою ложкою, але кожну спробу зробити щось самостійно обов'язково схвалюйте: «Молодець, ти сам уже вмієш їсти». Дитину потрібно навчити тримати ложку в правій руці, хліб - у лівій, акуратно набирати їжу і з мінімальними втратами донести її до рота. Добре, якщо дітей у групі мало, і дитину встигнуть погодувати, але якщо дітлахів багато, вихователь просто фізично не зможе цього зробити. Тому  краще заздалегідь навчити їсти самостійно. Не думайте, що йому рано сідати за спільний стіл разом з сім'єю. Наслідуючи батьків, він швидше зрозуміє, що і як потрібно робити. Також після року дитина може виконувати нескладні прохання (подати книгу, присунути стільчик). Проте цим не обмежується підготовка дитини до дитячого садочка.

4. Дуже важливо навчити дитину гратися.

Спостереження свідчать, що діти, які тривало, не відволікаючись граються іграшками, захоплюються грою і рідко згадують про розлуку з рідними, легше звикають до нового оточення. Деякі батьки вважають, що будь – яка дитина сама добре вміє гратися. Насправді ж діти раннього віку просто маніпулюють іграшками, виконують одноманітні дії, кидають, стукають, гризуть, не знаючи, як застосувати їх. Тут на допомогу має прийти дорослий. Щоб гра була тривалою, розвивала дитину, треба розкрити їй призначення іграшки і спроби дії з нею (з чашки слід напоїти зайчика, ведмедика, у ліжечку лялька спатиме).

5. Спілкування.

Одна з головних причин труднощів перших днів дитини в садочку - недостатній досвід спілкування з іншими дорослими і дітьми. Дитина, яка спілкується лише з членами своєї родини, боїться сторонніх, не вміє правильно реагувати на їхні звертання. Звісно, опинившись серед дітей, незнайомих людей у садочку, така дитина почувається неспокійно. Іноді батьки самі мимоволі формують у сина чи доньки негативне ставлення до сторонніх, говорячи: «Не слухатимешся, оця зла тьотя тебе забере» тощо. Слід, навпаки, виховувати в дитини привітне ставлення до дорослих і дітей. Дослідження вчених свідчать: чим раніше дорослі починають розмовляти з немовлям, тим швидше формується його мовлення, відбувається розумовий і фізичний розвиток.

6. Розвиток мови.

Це теж полегшить адаптацію. Адже дитина зможе висловити свої бажання, повідомити про потреби за допомогою хоча б одного – двох слів або відповідаючи на запитання простим «та» чи «ні», і вихователь зможе допомогти їй. Уважна мама звикла розуміти свою дитину без слів. Та не треба завжди поспішати виконувати її бажання. Краще звернутися до дитини з питанням: «Що ти хочеш? Пити? Скажи: пи – ти». Дитина повинна знати своє ім'я, розуміти назви частин тіла людини, найважливіших побутових предметів та процесів (стіл, стілець, чашка, ложка, їсти, гратися, гуляти, тощо). Дбаючи про це, називайте  дитині  знайомими словами  дії та предмети.

       І ще одна порада. Краще оформити дитину в дошкільний заклад хоч за два – три тижні до виходу матері на роботу.

Це необхідно для того, щоб можна було поступово збільшувати тривалість перебування дитини в дитячому садочку. Ніколи не виявляйте у присутності дитини своїх переживань, не шкодуйте з приводу того, що доводиться віддавати її до садочка. Навпаки, висловлюйте захоплення цікавими іграшками, усім своїм настроєм, ставленням до вихователя, інших дітей підкресліть упевненість, що вашій дитині буде тут добре.   Будьте у контакті з вихователями — цікавтеся поведінкою дитини в садочку, її відносинами з дорослими і однолітками, обговорюйте проблеми, що виникають.  Самі навчіться розлучатися з дитиною: вгамуйте тривогу і докори сумління через рішення вийти на роботу. Якщо мама впевнена, що з її дитиною у садку все буде гаразд, - так і буде.  Дорогою розповідайте щось захопливе. Будьте чесні з дитиною. Не тікайте! Чітко скажіть: «Я йду на роботу, але я прийду за тобою після того, як ти поїси й поспиш».  Дайте  із собою «талісман»: улюблену іграшку,  вашу хустинку.   Вигадайте ритуали прощання (усе, що відбувається регулярно, - заспокоює ). Поцілуйте в кожну щічку, обійміть, дайте «п'ять». Не піддавайтеся на маніпуляції дитини - плач, умовляння, гнів. Чітко кажіть: «Ти будеш ходити в садок тому, що ти вже великий. А я допоможу тобі». Найголовніше - не бійтеся сліз дитини, адже вона поки не може реагувати інакше! Не дратуйте дитину своїми сльозами і нервозністю. Багато мам не можуть стримати емоцій при розлученні з дитиною вранці, коли дитина йде до групи.

Пам'ятайте, що дошкільний заклад  - це перший крок у суспільство, імпульс до розвитку знань дитини про поведінку в суспільстві.